прутинка

Прути́на, -ни

ж. Хворостина, розга. Ой пішов дід на подвір'я та взяв за прутину. Чуб. V. 1131. ум. прути́нка.

Значення в інших словниках

1. прутинка — прути́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. прутинка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до прутина. 2》 розм. Елемент прутика (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прутинка — ПРУТИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до прути́на. Андрій міряє прутинкою товщину стіни (Ю. Яновський). 2. розм. Елемент прутика (у 2 знач.). На голку набирають по три, чотири або п'ять ниток і вкручують їх в окремі снопики – прутинки (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах