пустувати
Пустува́ти, -ту́ю, -єш
гл.
1) Шалить, рѣзвиться, проказить. Не пустуй, а то битиму. Лебед. у.
2) Пустовать, быть незанятымъ. Руїна ся пустує вже століття. К. ПС. 27.
Словник української мови ГрінченкаПустува́ти, -ту́ю, -єш
гл.
1) Шалить, рѣзвиться, проказить. Не пустуй, а то битиму. Лебед. у.
2) Пустовать, быть незанятымъ. Руїна ся пустує вже століття. К. ПС. 27.
Словник української мови Грінченка