підважувати

Підважувати, -жую, -єш

сов. в. підважити, -жу, -жиш, гл. Поднимать, поднять съ помощью рычага. Воза підважити. Г. Барв. 177. Дручок той, що підважують віз. Чуб. VII. 404. Дужий: бувало паровицю плечем підважує. О. 1862. VIII. 18.

Значення в інших словниках

1. підважувати — підва́жувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підважувати — -ую, -уєш, недок., підважити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Підіймати що-небудь важке, застосовуючи підойму, підвагу. || Підіймаючи за допомогою підойми, підваги, відривати, віддирати або посувати вгору що-небудь прикріплене, прибите.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підважувати — ПІДВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., що. 1. Підіймати що-небудь важке, застосовуючи підойму, підвагу. На розкопках зостався прикажчик Сорока, який, не діждавшись батька, почав підважувати камінь ломами й поламав його (з мемуарної літ.  Словник української мови у 20 томах
4. підважувати — ПІДНІМА́ТИ (переміщати знизу вгору, на вище місце, на вищий рівень), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДВО́ДИТИ, ЗВО́ДИТИ (ІЗВО́ДИТИ рідко), ЗДІЙМА́ТИ, ЗНІМА́ТИ (ІЗНІМА́ТИ рідко), ЗНО́СИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. підважувати — Підва́жувати, -жую, -жуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. підважувати — ПІДВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Підіймати що-небудь важке, застосовуючи підойму, підвагу. На розкопках зостався прикажчик Сорока, який, не діждавшись батька...  Словник української мови в 11 томах