підпомошник
Підпомо́шник, -ка
м.
1) Помощникъ. К. КР. 21.
2) Крестьянинъ, на обязанности котораго лежало, вмѣстѣ съ нѣсколькими другими, снарядить козака въ походъ. Инші зостались козацькими підпомошниками, що двадцять, тридцять чоловік одного козака споряжають. К. ЧР. 198.
Словник української мови Грінченка