підітнути

Підтина́ти, -на́ю, -єш

сов. в. підтя́ти и підітнути, -ну, -неш, гл. Подрѣзывать, подрѣзать, подсѣкать, подсѣчь, подрубливать, подрубить. А буря жито як серпом підтинала. Канев. у. Підтяли кучері нам трьом. Млак. 96.

2) Стегать, стегнуть кнутомъ. А о мене, ворон-коня твого, та й не дбаєш, а догори їдеш, мене підтинаєш. Гол. І. 111.

---------------

Підітнути, -ну, -неш

гл. = підтяти.

Значення в інших словниках

1. підітнути — підітну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підітнути — див. підтинати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підітнути — ПІДІТНУ́ТИ див. підтина́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. підітнути — підрі́зати (підтя́ти, підітну́ти, притя́ти, злама́ти і т. ін.) / підрі́зувати (підріза́ти, підтина́ти, зла́мувати і т. ін.) кри́ла кому. Позбавити кого-небудь можливості здійснювати щось; підірвати міць, знесилити когось або обмежити поле його діяльності.  Фразеологічний словник української мови
5. підітнути — ВИСНА́ЖУВАТИ (позбавляти сили, робити безсилим, змарнілим), ЗНЕСИ́ЛЮВАТИ, ОСЛА́БЛЮВАТИ, ЗМУ́ЧУВАТИ, ВИСУ́ШУВАТИ, ЗАМУ́ЧУВАТИ, НИ́ЩИТИ, ЗАСУ́ШУВАТИ, СУШИ́ТИ, ОСЛАБЛЯ́ТИ, ВИМО́ТУВАТИ, ПІДТО́ЧУВАТИ, ПІДТИНА́ТИ, ВИСИСА́ТИ, ВИВ'Я́ЛЮВАТИ рідше...  Словник синонімів української мови
6. підітнути — Підітну́ти, -дітну́, -ді́тнеш підтя́ти і підітну́ти, -ді́тну́, -ді́тне́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. підітнути — ПІДІТНУ́ТИ див. підтина́ти.  Словник української мови в 11 томах