післатися

Посилатися, -ла́юся, -єшся

сов. в. післа́тися и послатися, -шлю́ся, -шлешся, гл.

1) Посылаться, послаться, быть посланнымъ.

2) — ким. Только сов. в. Посылать кого. Чи післатись за чим, чи що треба кому, то ким, як не ретором? Св. Л. 227. Вміла сь, мати, дочкою сь посилати. Грин. ІІІ. 510 3) Свататься, посылать сватовъ. Послався до неї, вона й рушники подавала. Рудч. Ск. II. 49. Посилався до дівчини та не сподобався, посилався цілий год хотів її взяти, — нагодила дідча мати товариша в хаті. Гол. І. 252.

4) Ссылаться, сослаться. Послався циган на свої діти. посл.