розлад

Розлад, -ду

м. Разладь. Привести в розлад. Котл.

Значення в інших словниках

1. розлад — (відсутність єдності дій, думок) незлагода, недружність, неузгодженість.  Словник синонімів Полюги
2. розлад — ро́злад іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. розлад — Нелад; РОЗБРАТ, чвари, ворожнеча; (між чим) невідповідність, неузгодженість, незгідність; (нервовий) струс, с. ступор, шок; розладнання, розладдя.  Словник синонімів Караванського
4. розлад — див. сварка  Словник синонімів Вусика
5. розлад — [розлад] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў  Орфоепічний словник української мови
6. розлад — -у, ч. 1》 Відсутність згоди у стосунках між ким-небудь; нелад. || Чвари, ворожнеча, розбрат. 2》 Відсутність погодженості, єдності в чиїх-небудь діях, вчинках і т. ін. || Відсутність відповідності з чимсь у чиїх-небудь діях, вчинках.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. розлад — РО́ЗЛАД, у, ч. 1. Відсутність згоди в стосунках між ким-небудь; нелад. Хто, коли, ставши в обороні бідних і слабих, не прийшов в розлад з можними й сильними?! (Н.  Словник української мови у 20 томах
8. розлад — ДИСОНА́НС (у музиці, співах), ДИСГАРМО́НІЯ, РО́ЗЛАД. У хаосі різних дисонансів важко було вловити мелодію (В. Собко); І враз — в ушах страшний почувся розлад, А потім — лиш в одному задзвенів Пронизливий, набридливий акорд (М. Рильський).  Словник синонімів української мови
9. розлад — Ро́злад, -ду; -лади, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. розлад — РО́ЗЛАД, у, ч. 1. Відсутність згоди в стосунках між ким-небудь; нелад. Хто, коли, ставши в обороні бідних і слабих, не прийшов в розлад з можними й сильними?! (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах