розмова

Розмо́ва, -ви

ж. Разговоръ, бесѣда. Тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Ном. № 11384. Таке личко, такі й брови, тільки не такая до розмови. Мет. 11. Въ пѣсняхъ часто въ приложеніи къ любимому человѣку въ смыслѣ: собесѣдникъ, собесѣдница. Вже я виїзжаю, любая розмово. Грин. ІІІ. 174. Від моря до моря вбитая дорога, куди моя поїхала любая розмова. Чуб. V. 267. ум. розмо́вонька, розмо́вочка. Мет. 217. Грин. ІІІ. 271.

Значення в інших словниках

1. розмова — (безпосередній діалог між кількома людьми) мова, розмовляння, балачка, бесіда.  Словник синонімів Полюги
2. розмова — розмо́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. розмова — Балачка, бесіда, гутірка, г. конверсація, (двох) діялог; (з метою публікації) інтерв'ю; (телефоном) жм. телефон; ФР. розповідь, мова; мн. РОЗМОВИ, чутки, поголоски, пересуди; (пусті) теревені, балаканина; розмовини.  Словник синонімів Караванського
4. розмова — Базі ("Пора й за роботу, а в нього все базі та базі!"), базікання, балабони, балагури, балаканина, балаканка, балаки, балакня, балакучка, балачка, балачки, бали (розмови), балу-галу, баляки, баляндраси, баляси, белькот, белькотання, белькотіння...  Словник синонімів Вусика
5. розмова — -и, ж. 1》 Словесний обмін думками, відомостями і т. ін. між ким-небудь. || Обмін думками, відомостями за допомогою міміки, жестів і т. ін. || заст., рідко. Діалог у літературному творі. || Чиї-небудь слова, вислови; мова, розповідь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. розмова — РОЗМО́ВА, и, ж. 1. Словесний обмін думками, відомостями і т. ін. між ким-небудь. Максим устав. За ним прокинулись деякі другі; почалась товариська розмова (Панас Мирний); – Облишмо цю розмову, – сказала, посумнівши, Оксана. – Як ви можете... (О.  Словник української мови у 20 томах
7. розмова — З дурним розмова, як з вітром полова. З дурним ні про що розумне не поговориш. Не так очі, як ті брови, любі, милі до розмови. Вродлива, то й розмова мила. Розмова, як з кобилою в болоті. Сварка і клятьба. Кобила, як застрягне в болоті, то кленуть її.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. розмова — без за́йвих слів (розмо́в). Не вдаючись у пояснення, не витрачаючи на них часу. (Дон Жуан:) Душа свої потреби має й звички, так само, як і тіло.  Фразеологічний словник української мови
9. розмова — БАЛАКАНИ́НА розм. (довга, беззмістовна і непотрібна розмова або висловлювання), БАЛАЧКИ́ мн., розм., БАЛА́КИ мн., розм. рідше, МАРНОСЛІ́В'Я, РОЗМО́ВИ мн., розм., БАЗІ́КАННЯ зневажл., ПАТЯ́КАННЯ зневажл., ПАТЯКАНИ́НА зневажл. рідше, РОЗПАТЯ́КУВАННЯ підсил.  Словник синонімів української мови
10. розмова — Розмо́ва, -ви; -мо́ви, -мо́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. розмова — РОЗМО́ВА, и, ж. 1. Словесний обмін думками, відомостями і т. ін. між ким-небудь. Максим устав. За ним прокинулись деякі другі; почалась товариська розмова (Мирний, І, 1949, 224); — Облишмо цю розмову, — сказала, посумнівши, Оксана.  Словник української мови в 11 томах