розсип
I. Ро́зсип, -пу
м.
1) Разсыпъ, разсыпка. Дивимось — свіжий розсип: видно брав хтось зерно вночі. Новомоск. у.
2) = розсипка. Од його всі в розсип, як голуби від шуліки. МВ. І. 72.
---------------
II. Розсип, -пи
ж. На Днѣстрѣ: лиманная береговая мель, слегка покрытая водою и во время сѣверныхъ вѣтровъ обнажающаяся на далекое разстояніе. Браун. 52.
Словник української мови Грінченка