руків'я

Руків'я, -в'я

с. Рукоятка, — напр. у креста, хоругви. Мнж. 192.

Значення в інших словниках

1. руків'я — рукі́в'я́ іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. руків'я — див. держак  Словник синонімів Вусика
3. руків'я — -ів'я, с., рідко. Те саме, що рукоятка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. руків'я — РУКІ́В'Я́, і́в'я́, с., рідко. Те саме, що рукоя́тка 1. Від гніву і затамованого обурення козаки стискали руків'я шабель (П. Панч); І пилка, й сокира були давні, ще Грицькові, з виглянцюваними до медвяного блиску руків'ями (В. Дрозд).  Словник української мови у 20 томах
5. руків'я — ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм.  Словник синонімів української мови