русин

Русин, -на

м. Русинъ, малороссъ. О. 1861. І. 264. Посунься, ляше, пай русин сяде. Ном. № 878.

Значення в інших словниках

1. русин — Українець (так давніше в Західній Україні звали себе українці) [I] — українець [VI] — українець; українців у Галичині називали русинами [IV] Руси́ни: — в XIX ст.  Словник з творів Івана Франка
2. Русин — Ру́син прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
3. русин — [русиен і русин] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
4. русин — див. русини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. русин — Це українець, праукраїнець, рутенець  Словник чужослів Павло Штепа
6. русин — РУСИ́Н див. руси́ни.  Словник української мови у 20 томах
7. русин — ру́син українець (ст): Коли Ясько казав-говорив: “А той катабас каже, що відбили Львів від русінської банди”, – то мене в тім місці шляк трафив. Мій старий був русин.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. русин — русь, русин православний, українець, руський русин українець  Словник застарілих та маловживаних слів
9. Русин — див. Русин, Павло  Філософський енциклопедичний словник
10. русин — УКРАЇ́НЦІ, МАЛОРО́СИ заст., РУСИ́НИ діал., РУ́СИЧІ діал., РУСНАКИ́ діал. "- Уже Україна!" Скільки було нас там, різні нації — і сибіряки, і таджики, і українці, і білоруси — всі, як один, впали навколішки й поцілували землю... повіриш, заплакали (О.  Словник синонімів української мови
11. русин — Ру́син, -сина; -сини́, -ні́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. русин — РУ́СИ́Н див. ру́си́ни.  Словник української мови в 11 томах