рядовик

Рядовик, -ка

м.

1) Рядовой (о козакѣ, солдатѣ). Г. Барв. 443. Черниговської сотні козак рядовик. Костом. 7. 70.

2) раст. Sanguisorba officinalis L. ЗЮЗО. І. 135.

Значення в інших словниках

1. рядовик — рядови́к іменник чоловічого роду, істота солдат рідко  Орфографічний словник української мови
2. рядовик — -а, ч., розм., заст., військ. Те саме, що рядовий 3). Козак-рядовик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рядовик — РЯДОВИ́К, а́, ч., розм., заст., військ. Те саме, що рядови́й 3. Унтер-офіцера вірного не знайшли послати, а мене, рядовика, послано (Ганна Барвінок); Пілсудський, змирившись з більшовиками, частково дав викуп за ті володіння...  Словник української мови у 20 томах
4. рядовик — СОЛДА́Т (військовик найнижчого звання сухопутних військ), РЯДОВИ́Й, БОЄ́ЦЬ, СТРІЛЕ́ЦЬ заст., СЛУЖИ́ВИЙ заст., МОСКА́ЛЬ заст., СЛУ́ЖБА розм., заст. (перев. у звертанні), РЯДОВИ́К розм. заст., ЖОВНІ́Р діал.  Словник синонімів української мови
5. рядовик — РЯДОВИ́К, а́, ч., розм., заст., військ. Те саме, що рядови́й 3. Унтер-офіцера вірного не знайшли послати, а мене, рядовика, послано (Барв., Опов.., 1902, 443).  Словник української мови в 11 томах