синило

Синило, -ла

с. Синило, синяя краска. Усякі в його пляшечки: де глина наколочена, де цегла, де синило. Г. Барв. 325. реме́ство синило. Синильное ремесло. Роблю ж я таки те ремество синило, так воно мені добре в знаки далося: як я його мішала, так воно мені за очі взялося. ЗОЮР. І. 219.

Значення в інших словниках

1. синило — сини́ло іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. синило — -а, с., розм. Синя фарба. || Те саме, що синька.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. синило — СИНИ́ЛО, а, с., розм. Синя фарба; // Те саме, що си́нька. Усякі в його пляшечки: де глина наколочена, де цегла, де яке синило (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
4. синило — СИНИ́ЛО, а, с., розм. Синя фарба; // Те саме, що си́нька. Усякі в його пляшечки: де глина наколочена, де цегла, де яке синило (Барв., Опов.., 1902, 325).  Словник української мови в 11 томах