скубти

Скубти, -бу, (-блю), -беш

гл. Дергать (шерсть), щипать, ощипывать, драть (за волосы). Кудельки не скубла. Мет. 213. Скублю (скубу) не пера, їм не мясо. Ном., стр. 293, № 92. Чужий лоб скубти, треба й свого наставити. Ном. № 11931. На припоні коні отаву скубуть. Шевч.

Значення в інших словниках

1. скубти — ску́бти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. скубти — Скубати; (за чуба) смикати, сіпати, чубити; (траву) щипати; (ягоди) рвати, обривати; (курку) патрати, обскубувати; (голову) невміло стригти; П. гнобити, визискувати.  Словник синонімів Караванського
3. скубти — див. рвати; щипати  Словник синонімів Вусика
4. скубти — -бу, -беш; мин. ч. скуб, -ла, -ло; і скубати, скубаю, скубаєш, недок., перех. 1》 Захоплюючи пальцями, злегка смикати що-небудь. || також без додатка. Захоплюючи пальцями, дзьобом, зубами і т. ін. волосся, пір'я, вовну тощо, завдавати болю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. скубти — СКУ́БТИ, бу́, бе́ш; мин. ч. скуб, ла, ло; СКУ́БА́ТИ, ску́ба́ю, ску́ба́єш, недок., кого, що. 1. Захоплюючи пальцями, злегка смикати що-небудь. У матері затіпались губи, вона хутко нахилилась і почала сухими пальцями скубти торочки на скатерці (П.  Словник української мови у 20 томах
6. скубти — З хлопа усі живуть, тому його й скубуть. Хліборобів усе використовують, бо інакше не жили б. Скубуть, як собаки здохлу вівцю. Сильні використовують безсильних.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. скубти — (аж) рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися.  Фразеологічний словник української мови
8. скубти — ПА́ТРАТИ (очищати від пір'я забиту птицю), ОБПА́ТРЮВАТИ, СКУ́БТИ, СКУ́БАТИ, ОБСКУ́БУВАТИ (ОБСКУБА́ТИ), ОСКУБУВАТИ (ОСКУБАТИ), ОПА́ТРЮВАТИ рідше. — Док.: ви́патрати, попа́трати, обпа́трати, обску́бти, оску́бти розм. опа́трати.  Словник синонімів української мови
9. скубти — Ску́бти, скубу́, -бе́ш, -бу́ть; скуб, ску́бла; скуби́, -бі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. скубти — СКУ́БТИ, бу́, бе́ш; мин. ч. скуб, ла, ло; і СКУ́БА́ТИ, ску́ба́ю, ску́ба́єш, недок., перех. 1. Захоплюючи пальцями, злегка смикати що-небудь.  Словник української мови в 11 томах