снота
Сно́та, -ти
ж. Дѣвичье цѣломудріе. Чуб. IV. 447. Доброго роду дитина, що вона по ночах ходила, да при собі сноту носила. н. п.
Словник української мови ГрінченкаСно́та, -ти
ж. Дѣвичье цѣломудріе. Чуб. IV. 447. Доброго роду дитина, що вона по ночах ходила, да при собі сноту носила. н. п.
Словник української мови Грінченка