спевнити

Спевнити, -вню́, -ниш

гл. Исполнить. Полт. г. Коли б Господь спевнив моє жадання. К. Іов. 13.

Значення в інших словниках

1. спевнити — спевни́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. спевнити — -ню, -ниш, док., спевняти, -яю, -яєш, недок., перех., розм. Те саме, що здійснити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спевнити — СПЕВНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., що, розм. Те саме, що здійсни́ти 1. (1) Спевни́ти [своє́] сло́во – те саме, що Доде́ржувати (дотри́мувати) / доде́ржати (дотри́мати) [свого́] сло́ва (див. доде́ржувати). Через рік пан Хоцінський вже спевнив своє слово.  Словник української мови у 20 томах
4. спевнити — СПЕВНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех., розм. Те саме, що здійсни́ти 1. Спевни́ти [своє́] сло́во — те саме, що Доде́ржати [свого́] сло́ва ( див. доде́ржувати). Через рік пан Хоцінський вже спевнив своє слово. Знайшов Ясеві краще місце в недалекому селі (Н.-Лев., І, 1956, 156).  Словник української мови в 11 томах