сподівати

Сподіва́ти, -ва́ю, -єш

гл. Ожидать. Лиш, братіку, тебе довіку не сподівати. ЗОЮР. І. 27. А на святу неділеньку я й столи позастилаю і в гості вас, моя матінко, сподіваю. Мил. 202. До себе великого лицаря Семена Палія у гості сподіває. Макс. (1849), 89.

Значення в інших словниках

1. сподівати — сподіва́ти дієслово доконаного виду надіятися рідко  Орфографічний словник української мови
2. сподівати — -аю, -аєш, недок., перех., заст. Надіятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сподівати — СПОДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що, заст. Надіятися. У вдовиці синок любий, Як сокіл ясненький. Вона його годувала, Пестила, кохала, із ним вона доживати Віку сподівала (М. Костомаров).  Словник української мови у 20 томах
4. сподівати — НАДІ́ЯТИСЯ на що, з інфін., із спол. що (вважати ймовірним здійснення чогось бажаного, мати надію на що-небудь), ГАДА́ТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін., ДУ́МАТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін.  Словник синонімів української мови
5. сподівати — СПОДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., заст. Надіятися. У вдовиці синок любий, Як сокіл ясненький. Вона його годувала, Пестила, кохала, із ним вона доживати Віку сподівала (Кост., І, 1967, 96).  Словник української мови в 11 томах