спостигти

Спостига́ти, -га́ю, -єш

сов. в. спостигти, -гну, -неш, гл.

1) Настигать, настичь, захватывать, захватить, поймать. Несподівана його, кажуть, смерть спостигла. МВ. ІІ. 143. Його спостигли, як він утікав. Борз. у.

2) Успѣвать, успѣть. Не спостигне було хто слово неуважне до мене заговорити, я вже.... Федьк.

Значення в інших словниках

1. спостигти — спости́гти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спостигти — див. спостигати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спостигти — СПОСТИ́ГТИ див. спостига́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. спостигти — I. НАСТИ́ГНУТИ (НАСТИ́ГТИ) (прийти, прибути вчасно, у потрібний момент), НАСПІ́ТИ розм., ПРИСПІ́ТИ розм., ПІДОСПІ́ТИ розм., ПРИСТИ́ГНУТИ (ПРИСТИ́ГТИ) розм., СПОСТИ́ГНУТИ (СПОСТИ́ГТИ) розм. — Недок.: настига́ти, наспіва́ти, пристига́ти. Другого дня..  Словник синонімів української мови
5. спостигти — СПОСТИ́ГТИ див. спостига́ти.  Словник української мови в 11 томах