спрозорити

Спрозо́рити, -рю, -риш

гл. Сглазить. Жінки і дівчата носять застромлену у пазуху голку, щоб хто не спрозорив. Грин. II. 31. Ой немає, дідусеньку, (курчат), да вже і не буде: як вигнала на двір пасти, спрозорили люде. н. п.

Значення в інших словниках

1. спрозорити — спрозо́рити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. спрозорити — -рю, -риш, док., перех. і без додатка, заст. Наврочити, зурочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спрозорити — СПРОЗО́РИТИ, рю, риш, док., кого і без дод., заст. Наврочити, зурочити. Жінки і дівчата носять застромлену у пазуху голку, щоб хто не спрозорив (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. спрозорити — НАВРО́ЧИТИ (НАУРО́ЧИТИ рідко) кого (за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями); НАСЛА́ТИ що на кого, НАПУСТИ́ТИ що на кого...  Словник синонімів української мови
5. спрозорити — СПРОЗО́РИТИ, рю, риш, док., перех. і без додатка, заст. Наврочити, зурочити. Жінки і дівчата носять застромлену у пазуху голку, щоб хто не спрозорив (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах