столувати

Столувати, -лую, -єш

гл. — стіл — з ким. Ѣсть съ кѣмъ за однимъ столомъ. Ти зо мною, негарною, ти стіл столуєш, а з чужою, хорошою, ти ніч ночуєш. Грин. ІІІ. 344.

Значення в інших словниках

1. столувати — столува́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. столувати — СТОЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, розм. Харчувати кого-небудь (звичайно за плату). Половину будинку пані оддавала якимсь паничам під найми; ще й столувала їх, – з того й жила (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
3. столувати — -ую, -уєш, недок., перех., розм. Харчувати кого-небудь (звичайно за плату).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. столувати — ГОДУВА́ТИ (забезпечувати кого-небудь їжею), ПРОГОДО́ВУВАТИ, ХАРЧУВА́ТИ, ПРОХАРЧО́ВУВАТИ, ЖИВИ́ТИ розм., ХАРЧИ́ТИ розм. рідше, КОНТЕНТУВА́ТИ заст., СТРАВУВА́ТИ діал.; СТОЛУВА́ТИ розм. (за плату). — Док.: прогодува́ти, прохарчува́ти, прохарчи́ти.  Словник синонімів української мови
5. столувати — СТОЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., розм. Харчувати кого-небудь (звичайно за плату). Половину будинку пані оддавала якимсь паничам під [у] найми; ще й столувала їх, — з того й жила (Вовчок, І, 1955, 259).  Словник української мови в 11 томах