супочивок

Супочивок, -вку, супочинок, -нку

м. Отдыхъ, отдохновеніе, успокоеніе. Дай ти, Боже, Николайку, легкі спочивки. Гол. І. 229. Чорним очам спання нема, ніжкам супочинку. Чуб. V. 164.

Значення в інших словниках

1. супочивок — супочи́вок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. супочивок — СУПОЧИ́ВОК див. супочи́нок.  Словник української мови у 20 томах
3. супочивок — див. супочинок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. супочивок — СУПОЧИ́ВОК див. супочи́нок.  Словник української мови в 11 томах