схід

Схід, схо́ду

м.

1) Восходъ. Заходу сонця дожидався і сходу тихої зорі. Мкр. Г. 27. Гетьман Хмельницький козаків до сходу сонця у поход виправляв. ЗОЮР. I. 60.

2) Востокъ. Хуртовина зі сходу на їх найде. К. Іов. 58. схід-со́нця. Помолилась на схід сонця. Шевч.

3) Всходъ (о посѣвахъ). Да нема тому піску сходу. Чуб. V. 970. Нема дощу, — нема сходу. Черк. у.

4) мн. схо́ди. а) Ступеньки неподвижной лѣстницы, б) вся неподвижная лѣстница. Рудч. Ск. І. 109. Ми вас сховаємо до півночі під сходи. Гн. I. 155.

5) — душі. Отходъ, смерть. Ударили тричі в старий дзвін на схід душі. ЗОЮР. II. 285. А на схід душі хоч табаки понюхаю. Рудч. Ск. І. 4.

Значення в інших словниках

1. Схід — Схід іменник чоловічого роду країни, розташовані на сході  Орфографічний словник української мови
2. схід — I сходу. 1. Одна з чотирьох сторін світу, протилежна заходу; напрям, протилежний західному; місцевість, частина країни, материка, розташована в цьому напрямі. Світало. Місяць поблід і став хилитися до виднокола. На сході зір поменшало (Вас.  Літературне слововживання
3. схід — [сх'ід] сходу, м. (на) сход'і (сторона світу; країни, що розташовані в цьому напрямі)  Орфоепічний словник української мови
4. Схід — Від часів сонцепоклонників і упродовж усієї історії людства Схід вважався найбільш священною стороною світу, оскільки Сонце сходить на сході, і саме звідти йде життєдайне Світло.  Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
5. схід — СХІД¹, схо́ду, ч. 1. Одна з чотирьох сторін світу; протилежне захід. [Павло:] І на схід, і на захід, і на південь, і на північ, хмари, розійдітесь (М. Кропивницький); // Напрямок, бік, протилежні заходу. Займався пишний січневий ранок.  Словник української мови у 20 томах
6. схід — I сходу, ч. 1》 Одна з чотирьох сторін світу; прот. захід. || Напрямок, бік, протилежні заходу. Південний (північний) схід — а) сторона світу між півднем (північчю) і сходом; б) напрямок, бік, протилежні південному (північному) заходу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. схід — до схід со́нця. Дуже рано, перед настанням дня. — Дід будив Сашка ще до схід сонця, коли сон саме як мед (В. Захарченко).  Фразеологічний словник української мови
8. схід — див. захід та схід  Філософський енциклопедичний словник
9. схід — I. СХІД (одна з чотирьох сторін світу — східна); ОСТ (у мореплавстві та метеорології). Туман розвіявся, на сході зарожевіло небо (Григорій Тютюнник); Ми станемо плечима до плечей, Як ост і норд, як вест і зюйд на морі! (Ю. Яновський).  Словник синонімів української мови
10. Схід — Схід, Схо́ду, на -ді. Близьки́й Схід. Дале́кий Схід  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. схід — СХІД¹, схо́ду, ч. 1. Одна з чотирьох сторін світу; протилежне захід. [Павло:] І на схід, і на захід, і на південь, і на північ, хмари, розійдітесь (Кроп.  Словник української мови в 11 томах