сідець

Сідець, -дця

м. Сидѣнье для работника при разл. работахъ: у пряхъ то-же, что днище 2. у ткачей — сидѣнье въ ткацкомъ станкѣ или въ ремісничку, у токаря — сидѣнье при ток. станкѣ, у гуц. пастуховъ — толстый и вязкій столбикъ, на кот. садить доящій корову или овцу, и пр. Шух. І. 148, 257, 255, 305, 306, 192, 194.

Значення в інших словниках

1. сідець — сіде́ць іменник чоловічого роду стілець діал.  Орфографічний словник української мови
2. сідець — СІДЕ́ЦЬ, дця́, ч., діал. Стілець. – Сідайте, прошу. Не дуже сідець файний, але най буде, – .. просила [Анна] Марусю сісти (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах
3. сідець — -дця, ч., діал. Стілець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сідець — СІДЕ́ЦЬ, дця́, ч., діал. Стілець. — Сідайте, прошу. Не дуже сідець файний, але най буде, — .. просила [Анна] Марусю сісти (Хотк., II, 1966, 28).  Словник української мови в 11 томах