тровити

Тровити, -влю́, -виш

гл.

1) Истратить на корню, выпасти. Ще хоч би не травив був торік сіна, — було б чим обернуться. Кобел. у.

2) Варить (о желудкѣ). Угор.

3) = цькувати. Вх. Зн. 71.

Значення в інших словниках

1. тровити — Цькувати [X] переслідувати, цькувати, Слово правдиве і думку природну тровлять ґазети, [Звн 200]; [ВЛ]  Словник з творів Івана Франка
2. тровити — моск. цькувати  Словник чужослів Павло Штепа