трюх-трюх

Трюх-трюх!

меж., выражающее бѣгъ рысью. От вовк мерщій до Бога — трюх-трюх, так біжить. Рудч. Ск. І. 1.

Значення в інших словниках

1. трюх-трюх — трюх-трю́х присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. трюх-трюх — ТРЮХ-ТРЮ́Х, ТРЮХИ́-ТРЮХИ́, ТРУХ-ТРУ́Х, ТРУХИ́-ТРУХИ́, пред., розм. Дія за знач. трю́хати і трюхи́кати, тру́хати і трухи́кати.  Словник української мови у 20 томах
3. трюх-трюх — ТРЮХ-ТРЮ́Х, ТРЮХИ́-ТРЮХИ́ і ТРУХ-ТРУ́Х, ТРУХИ́-ТРУХИ́, присудк. сл., розм. Уживається за знач. трю́хати і трюхи́кати, тру́хати і трухи́кати.  Словник української мови в 11 томах