тріщати
Тріща́ти, -щу́, -щи́ш
гл.
1) Трещать. На горищі.... тріщало, неначе дах зривало з хати. Стор. МПр. 37. Рвонув він раз, — тенета не тріщать. Гліб.
2) О головѣ: сильно болѣть. Голова від клопоту тріщить. Ном.
3) Исчезать, уничтожаться. Голова болить, а хліб як на огні тріщить. Ном. № 8138.
4) О морозѣ: свирѣпствовать. Тріщи, не тріщи, вже минули водохрещі. Ном. № 516.
Словник української мови Грінченка