тугенько

Туго

нар. Туго. Дитина сповита, та й не туго й новенькою свитиною вкрита. Шевч. ум. тугенько, тугесенько. Сідлай мене тугенько. Мнж. 34.

Значення в інших словниках

1. тугенько — туге́нько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. тугенько — ТУГЕ́НЬКО. Присл. до туге́нький. Враз сідла [Трьомсин] коня тугенько, В стремена скочив легенько, Вправо, вліво повертає, В чисте поле виїжджає (І. Манжура); Він необачно проговорився вчора, що тугенько посувається в нього алгебра (Д. Бедзик).  Словник української мови у 20 томах
3. тугенько — Присл. до тугенький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тугенько — ТУГЕ́НЬКО. Присл. до туге́нький. Враз сідла [Трьомсин] коня тугенько, В стремена скочив легенько, Вправо, вліво повертає, В чисте поле виїжджає (Манж., Тв., 1955, 175); Він необачно проговорився вчора, що тугенько посувається в нього алгебра (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 9).  Словник української мови в 11 томах