турун

Турун, -на

м. насѣк. Carabus, жужелица. Вх. Пч. І. 5.

Значення в інших словниках

1. турун — туру́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. турун — ТУРУ́Н, а́, ч. Те саме, що жу́желиця².  Словник української мови у 20 томах
3. турун — -а, ч., ент. Те саме, що жужелиця II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. турун — II. ЖУ́ЖЕЛИЦЯ (хижий жучок, що живиться комахами, молюсками тощо), ТУРУ́Н. Трудівниця-жужелиця буквально перемелює силу-силенну слимаків та різної гусені, що завдає врожаям непоправної шкоди (з журналу).  Словник синонімів української мови
5. турун — ТУРУ́Н, а́, ч. (Carabus), ент. Те саме, що жу́желиця².  Словник української мови в 11 томах