тягати

Тяга́ти, -га́ю, -єш

гл.

1) Таскать, тащить. Велике діло борону тягати! Гліб.

2) Тормошить, терзать. Сірко.... немилосердно тягав на всі боки нещасного ведмедя, тільки шмаття летіло. Левиц. І. 1. 230.

3) Объ одеждѣ: носить, таскать. Не тягайте такого добра по грядках. Не тягай цієї спідниці в буддень.

4) Вытаскивать. Щоб не перемокли коноплі, пійшла.... тягати їх. Грин. II. 154. Тягайте петрушку. Чуб.

5) Таскать, красть. Скрізь ведмідь той мед тягає. Гліб.

Значення в інших словниках

1. тягати — тяга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. тягати — Волокти, волочити; (на собі) носити; (куди) затягати; (з дна) витягати, (за собою) водити; (на допити) викликати; (одіж) одягати; (за вуха) скубти, смикати; (чуже) красти.  Словник синонімів Караванського
3. тягати — див. тягти  Словник синонімів Вусика
4. тягати — ТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що. 1. Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін. Надворі наймит гармонував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв'язаних снопах (І. Нечуй-Левицький); Звалилася ..  Словник української мови у 20 томах
5. тягати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін. 2》 Носити що-небудь важке, важкі речі, вантаж тощо. 3》 розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти з собою чи за собою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тягати — ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В.  Фразеологічний словник української мови
7. тягати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм.  Словник синонімів української мови
8. тягати — Тяга́ти, -га́ю, -га́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. тягати — ТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. Пересувати, переміщати що-небудь, не відриваючи від землі, підлоги і т. ін. Надворі наймит гармонував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв’язаних снопах (Н.-Лев., II, 1956, 250); Звалилася..  Словник української мови в 11 томах