убіраннячко

Убіра́ння, -ня

с.

1) Одѣваніе.

2) = убрання. Ой піду охотою в службу: дадуть мені тісне убірання. Чуб. V. 154. ум. убіраннячко. Та жаль мені дівуваннячка, дівочого убіраннячка. Грин. ІІІ. 478.