узлитися

Узли́тися, -лю́ся, -ли́шся

гл. Озлиться. Піднялись на мене горді і узлилися могущі. К. Псал. 199. Узлився, на мене старшина. Н. Вол. у. Вже як на кого узляться люде, то до краю вже доїдять. Мир. ХРВ. 286.

Значення в інших словниках

1. узлитися — узли́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. узлитися — УЗЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док., розм. Пройнятися сильною злобою проти кого-небудь; озлитися. – Господи! вже як на кого узляться люди, то до краю вже доїдять, до кінця догризуть! (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. узлитися — -люся, -лишся, док., розм. Пройнятися сильною злобою проти кого-небудь; озлитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. узлитися — СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯ підсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯ рідше, ГНІВИ́ТИСЯ рідше, ЗЛОСТУВА́ТИ рідше, ЗЛОБУВА́ТИ рідше, ҐЗИ́ТИСЯ діал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯ фам.  Словник синонімів української мови
5. узлитися — УЗЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док., розм. Пройнятися сильною злобою проти кого-небудь; озлитися. — Господи! вже як на кого узляться люди, то до краю вже доїдять, до кінця догризуть! (Мирний, І, 1949, 319).  Словник української мови в 11 томах