уступити

Уступати, -паю, -єш

сов. в. уступити, -плю, -пиш, гл.

1) Вступать, вступить, входить, заходить, зайти, войти. Половина місяця в хмари вступило. АД. Опріч пана, у світлицю ніхто не вступає. Шевч. 518. Ніженьками у сінечки вступити. За Марусею Юронько у слідки уступає. Мет. Напросив короля, як буде їхати з Хвостова, то щоб і до його вступив. О. 1862. ІІ. 59. Уступіте, спасибі вам, до господи. О. 1861. IV. 119.

2) Выходить, выйти замужъ. Та пошлю ік батечку: чи звелить мені гуляти, чи за нелюба вступати. Грин. III. 81. уступити у зако́н. Жениться.

3) — у чоботи, у черевики. Надѣвать (обувь). Л уступив у чоботи та й вийшов. Екатер. у. (Залюб.).

4) Уступать (въ цѣнѣ). Уступив, не торгувавшись. К. Псал. 106.

Значення в інших словниках

1. уступити — уступи́ти 1 дієслово доконаного виду поступитися; знизити ціну уступи́ти 2 дієслово доконаного виду стати в середину чогось  Орфографічний словник української мови
2. уступити — Уступити. 1. Вийти зі складу керівного органу. Недавно “Дѣло” подало вість, що п. Барвіньский уступив з виділу “Просьвіти ” і тим самим зложив уряд заступника голови, “мотивуючи се станом свого здоровля” (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. уступити — УСТУПИ́ТИ¹ див. уступа́ти¹. УСТУПИ́ТИ² див. вступа́ти¹.  Словник української мови у 20 томах
4. уступити — I див. уступати I. II див. вступати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. уступити — уступа́ти / уступи́ти у зако́н, заст. Одружуватися, вінчатися з ким-небудь. — Чи до танців тут, до скоків? Аби б у закон уступити (Г. Квітка-Основ’яненко).  Фразеологічний словник української мови
6. уступити — ПОСТУПА́ТИСЯ кому чим (переставати сперечатися з кимсь, заперечувати комусь; іти на поступки комусь), УСТУПА́ТИ (ВСТУПА́ТИ) кому, розм., ПІДДАВА́ТИСЯ кому, розм., УСТУПА́ТИСЯ (ВСТУПАТИСЯ) діал., ПОСВЯ́ЧУВАТИ кому що, діал.  Словник синонімів української мови
7. уступити — УСТУПИ́ТИ¹ див. уступа́ти¹. УСТУПИ́ТИ² див. вступа́ти¹.  Словник української мови в 11 томах