усікнути

Усікати, -каю, -єш

сов. в. усікнути, -ну, -неш и усікти, усічу, -чеш, гл.

1) Отрубывать, огрубить. Судили його військовою радою і присудили усікнути голову. К. ЧР. 28.

2) = врубати 3. Дубей ніхто не ноже ні всікти, ні врубати. Мнж. 152.