хапати
Хапати, -паю, -єш
гл.
1) Хватать, схватывать. Стали близько к бережку припливати і рученьками за білий камінь хапати. Лукаш. 62. Так хапає, як собака рве. Ном. № 4835.
2) Воровать, красть. На вовка тільки поговір, а овечок Трохим хапає. Гліб.
3) Брать взятки. Та й здорово він хабарі хапає.
4) Ѣсть съ жадностью. Хазяїн їсть тіки так, показує ложку.... а циган таки добре хапав, бо вимерхався не снідавши й нічого. Грип. І. 121.
5) Хватать, быть достаточнымъ. На чужій землі хата і сніп на чужій землі; зажнем стільки, що й не хапає. Г. Барв. 502.
Словник української мови Грінченка