цибушок

Цибух, -ха

м.

1) Чубукъ. Згубив люльку і цибух. Грин. ІІІ. 288.

2) Черенокъ винограда, чубукъ. цибух одбиває. Виноградный чубукъ даетъ ростки. Херс. ум. цибушо́к. Шух. І. 284.

Значення в інших словниках

1. цибушок — цибушо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. цибушок — ЦИБУШО́К, шка́, ч. Зменш. до цибу́х. Анрі-Жак витяг заповітну люлечку, зроблену з рідної глини, з вишневим цибушком, натоптав її ерзац-тютюном і з насолодою закурив (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
3. цибушок — -шка, ч. Зменш. до цибух.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цибушок — ЦИБУШО́К, шка́, ч. Зменш. до цибу́х. Анрі-Жак витяг заповітну люлечку, зроблену з рідної глини, з вишневим цибушком, натоптав її ерзац-тютюном і з насолодою закурив (Ю. Янов., II, 1954, 50).  Словник української мови в 11 томах