цимбалистий

цимбалист, -та; цимбалиста, -ти; цимбалистий, -того

м. Играющій на цымбалахъ. А Яровенко цимбалиста привів. Алв. 21. Казав басиста, що бачив цимбалиста. Ком. Пр. № 782. Це таке солодке, як цукор. — Або ти їв цукор? — Мені росказував цимбалистий, а йому говорив басистий, що як вони у жидів грали весілля, то жиди їли, — і такий, каже, солодкий, що аж страх 2. Ном. № 7809. (одм.).

Значення в інших словниках

1. цимбалистий — цимбали́стий іменник чоловічого роду, істота цимбаліст розм.  Орфографічний словник української мови
2. цимбалистий — ЦИМБАЛИ́СТИЙ, того, ч., розм. Те саме, що цимбалі́ст. – Мені розказував цимбалистий, а йому говорив басистий (Номис).  Словник української мови у 20 томах
3. цимбалистий — -того, ч., розм. Те саме, що цимбаліст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цимбалистий — ЦИМБАЛІ́СТ (ЦИМБАЛИ́СТ), ЦИМБАЛИ́СТА розм., ЦИМБАЛИ́СТИЙ розм. Він голубку і цілує, І милує чарівну, Й цимбалистові кидає Срібні гроші на струну (Л.  Словник синонімів української мови
5. цимбалистий — ЦИМБАЛИ́СТИЙ, того, ч., розм. Те саме, що цимбалі́ст. — Мені розказував цимбалистий, а йому говорив басистий (Номис, 1864, № 7809).  Словник української мови в 11 томах