чина

Чина, -ни

ж. — ро́зова. раст. Lathyrus tuberosus L. ЗЮЗО. І. 126.

Значення в інших словниках

1. чина — ЧИ́НА, и, ж. Трав'яниста рослина різних видів родини бобових. Із зернових бобових культур на Україні вирощують горох, квасолю, сочевицю, сою, люпин, вику, чину, нут, боби (з наук. літ.); Чина лучна. △ (1) Чи́на лучна́, бот.  Словник української мови у 20 томах
2. чина — чи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. чина — -и, ж. Трав'яниста рослина різних видів родини бобових.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чина — ЧИ́НА, и, ж. (Lathyrus L.). Трав’яниста рослина різних видів родини бобових. Із зернових бобових культур на Україні вирощують горох, квасолю, сочевицю, сою, люпин, вику, чину, нут, боби (Зерн. боб. культ., 1956, 7); Чина лучна.  Словник української мови в 11 томах