чубайка

Чубайка, -ки

ж.

1) Хохолъ, хохолокъ (у птицъ). А кулик чайку взяв за чубайку. н. п.

2) Эпитетъ пигалицы, кажется употребляется только уменьшительное: чубаєчка. Ой ти, чаєчко, ти, чубаєчко, позич мені чуба. Чуб. V. 763. ум. чубаєчка.

Значення в інших словниках

1. чубайка — див. волосся  Словник синонімів Вусика
2. чубайка — ЧУБА́ЙКА, и, дав. і місц. ці, ж., розм. 1. Чубик, чупринка. Кулик чайку Взяв за чубайку! Чайка кигиче: Згинь ти, куличе! (з народної пісні). 2. Те саме, що чуба́рка. Навколо самі птахи .. Пурхають з місця на місце горобці, чубайки... (Л. Юхвід).  Словник української мови у 20 томах
3. чубайка — чуба́йка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
4. чубайка — -и, ж., розм. 1》 Чубик, чупринка. 2》 Те саме, що чубарка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чубайка — ЧУБА́ЙКА, и, ж., розм. 1. Чубик, чупринка. Кулик чайку Взяв за чубайку! Чайка кигиче: Згинь ти, куличе! (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 169). 2. Те саме, що чуба́рка. Навколо самі птахи.. Пурхають з місця на місце горобці, чубайки… (Юхвід, Оля, 1959, 154).  Словник української мови в 11 томах