чулий

Чулий, -а, -е

Чувствительный, нѣжный. Вх. Лем. 483. Г. Барв. 372. З такою чулою, як у нього душою. К. ХП. 20. Дізналася своїм серцем чулим. Мир. Пов. II. 87. Так мовив чулий Евріал. Котл. Ен. V. 46.

Значення в інших словниках

1. чулий — (сповнений прихильного ставлення до ближніх) чутливий, чуйний, прихильний.  Словник синонімів Полюги
2. чулий — (- вухо) чутливий, сприйнятливий; (- серце) вразливий, (до сліз) сантиментальний; (до чужих мук) чуйний, СПІВЧУТЛИВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. чулий — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
4. чулий — [чулией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
5. чулий — ЧУ́ЛИЙ, а, е. 1. рідко. Те саме, що чутки́й 1. Щодень, то неборак, знай, молиться все Богу, Щоб швидше дівчину побачити небогу, І чулих воликів, знай, хльоста батогом, Поки опиниться перед своїм двором (П. Гулак-Артемовський); – Метеор!...  Словник української мови у 20 томах
6. чулий — чу́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
7. чулий — -а, -е. 1》 рідко. Здатний швидко й легко сприймати що-небудь за допомогою органів чуття; чутливий. 2》 Який легко проймається якими-небудь враженнями, переживаннями, дуже вразливий. || Сповнений жалю, туги і т. ін. (про музику, поезію тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. чулий — ВРА́ЗЛИ́ВИЙ (УРА́ЗЛИ́ВИЙ) (який легко піддається зовнішнім подразненням, впливам), ЧУТЛИ́ВИЙ, ЧУ́ЛИЙ, СПРИЙНЯ́ТЛИВИЙ, ТОНКОШКІ́РИЙ, ТОНКОШКУ́РИЙ, ТОНКОСЛІ́ЗНИЙ, ТОНКОСЛЬО́ЗИЙ.  Словник синонімів української мови
9. чулий — Чу́лий, -ла, -ле до чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. чулий — ЧУ́ЛИЙ, а, е. 1. рідко. Здатний швидко й легко сприймати що-небудь за допомогою органів чуття; чутливий. Щодень, то неборак, знай, молиться все богу, Щоб швидше дівчину побачити небогу, І чулих воликів, знай, хльоста батогом...  Словник української мови в 11 томах