чуприна

Чуприна, -ни

ж. Волоса на головѣ человѣка; длинные волоса спереди или на макушкѣ головы. Гол. Од. 48. Чуб. VII. 412. Ото драпонув, тільки чуприна майорить. Ном. № 4419. Сивий ус, стару чуприну вітер розвіває. Шевч. ум. чупринка, чупринонька, чуприночка. Чуб. V. 988.

Значення в інших словниках

1. чуприна — Чуб, шевелюра; (козацька) оселедець; чупринка.  Словник синонімів Караванського
2. чуприна — див. волосся  Словник синонімів Вусика
3. чуприна — [чуприна] -ние, д. і м. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. чуприна — ЧУПРИ́НА, и, ж. Волосся на голові людини (перев. в чоловіка); чуб, шевелюра. Як тільки пан із паном зазмагався, Дивись – у мужиків чуприни вже тріщать (Є.  Словник української мови у 20 томах
5. чуприна — чупри́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
6. чуприна — -и, ж. Волосся на голові людини (перев. в чоловіка); чуб, шевелюра. || Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом або вухом; оселедець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. чуприна — води́ти за чупри́ну кого, зневажл. Верховодити над ким-небудь, навіть бити (перев. чоловіка). Нащо тому жінка молода, кого й стара за чуприну водить! (М. Номис). голи́ти / ви́голити лоб (ло́ба, чу́ба, чупри́ну і т. ін.), іст.  Фразеологічний словник української мови
8. чуприна — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич.  Словник синонімів української мови
9. чуприна — Чупри́на, -ни; -ри́ни, -ри́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. чуприна — ЧУПРИ́НА, и, ж. Волосся на голові людини (перев. в чоловіка); чуб, шевелюра. Як тільки пан із паном зазмагався, Дивись — у мужиків чуприни вже тріщать (Греб.  Словник української мови в 11 томах