шепеляти

Шепеля́ти, -ля́ю, -єш

гл. Шепелявить. Він (жид) говорив по український не шепеляючи. Левиц. Пов. 179.

Значення в інших словниках

1. шепеляти — ШЕПЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що шепеля́вити. Копронідос .. в розмові примішував великоруські слова й шепеляв, як шепеляють греки, що родились і зросли не в Росії (І. Нечуй-Левицький); Хибували йому всі передні зуби. Через те шепеляв (Л. Мартович).  Словник української мови у 20 томах
2. шепеляти — шепеля́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. шепеляти — -яю, -яєш, недок., розм. Те саме, що шепелявити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шепеляти — ШЕПЕЛЯ́ВИТИ (вимовляти свистячі звуки як шиплячі; говорити з такою вимовою), ПРИШІ́ПТУВАТИ, ШЕПЕЛЯ́ТИ розм., ША́МКАТИ розм., ШАМКОТІ́ТИ розм., ША́ВКАТИ розм., ШАВКОТІ́ТИ розм., ШЕКЕРЯ́ВИТИ діал., ШЕКЕРЯ́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
5. шепеляти — Шепеля́ти, -ля́ю, -ля́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. шепеляти — ШЕПЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що шепеля́вити. Копронідос.. в розмові примішував великоруські слова й шепеляв, як шепеляють греки, що родились і зросли не в Росії (Н.-Лев., III, 1956, 364); Хибували йому всі передні зуби. Через те шепеляв (Март., Тв., 1954, 235).  Словник української мови в 11 томах