шлюха

Шлюха, -хи

ж. Шлюха. Кабашниці-шлюхи. К. ЦН. 222. Смерть шлюха. КС. 1882. IV. 170.

Значення в інших словниках

1. шлюха — див. повія  Словник синонімів Вусика
2. шлюха — див. розпутниця, проститутка, кокотка  Словник чужослів Павло Штепа
3. шлюха — ШЛЮ́ХА, и, ж., вульг., лайл. Жінка легкої поведінки; повія, розпутниця, шльондра. – Тебе, Гришо, чомусь Марійчина розповідь збентежила дуже. Про нову вчительку. – Та оце ж вона і є. Шлюха ота сама (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
4. шлюха — шлю́ха іменник жіночого роду, істота вульг.  Орфографічний словник української мови
5. шлюха — -и, ж., вульг., лайл. Жінка легкої поведінки, гуляща жінка; розпутниця, повія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шлюха — РОЗПУ́СНИЦЯ (розпусна жінка), РОЗПУ́ТНИЦЯ, БЕЗПУ́ТНИЦЯ розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИЦЯ розм., БА́ХУРКА лайл., ПОТАСКУ́ХА вульг., ШЛЮ́ХА лайл., ШЛЬО́НДРА лайл., МАНДРЬО́ХА лайл., БЛУДНИ́ЦЯ заст. (та, яка веде розпусне статеве життя).  Словник синонімів української мови
7. шлюха — ШЛЮ́ХА, и, ж., вульг., лайл. Жінка легкої поведінки; розпутниця, повія. — Тебе, Гришо, чомусь Марійчина розповідь збентежила дуже. Про нову вчительку. — Та оце ж вона і є. Шлюха ота сама (Головко, А. Гармаш, 1971, 345).  Словник української мови в 11 томах