шнур
Шнур, -ра
м.
1) Веревка. Чуб. II. 234. Аж молодичка сорочки розвішує на шнурі. Рудч. Ск. II. 164.
2) Отвѣсъ (плотницкій инструментъ). Чуб. III. 176.
3) Рядъ. Сидить шнур голубців.
4) Мѣра длины: 21 сажень. Чуб. VI. 406.
5) Пуповина. Вх. Лем. 485.
6) мн. шнури. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго основа соединяется съ навоемъ. Части: вало́к, шнурки, ключечки, шнурок, ляшток. МУЕ. III. 21. ум. шнуро́к.
Словник української мови Грінченка