ящурячий —
Я́ЩУРЯЧИЙ, а, е. Прикм. до я́щур² 1. В тихі літні, осінні чи й зимні вечори, коли все завмирало й утишувалося, коли приходив на землю первісний мир і всяк живий намагався ані махом не порушити його, саме тоді розплющувалися ящурячі Єреміївні повіки...
Словник української мови у 20 томах
ящурячий —
-а, -е, діал. Ящериний.
Великий тлумачний словник сучасної мови