єдинець

Єдинець, -нця

м. = єдинак 1. ум. єдиничок, єдинчик. КС. 1882. XII. 513. Бодай же море не процвітало, вічними часи висихало та що мого сина єдиничка, єдиничка у себе взяло. АД. І. 246.

Значення в інших словниках

1. єдинець — див. одинак  Словник синонімів Вусика
2. єдинець — -нця, ч., діал. Єдиний син.  Великий тлумачний словник сучасної мови