іменування —
ІМЕНУВА́ННЯ, я, с., книжн. 1. Дія за знач. іменува́ти 1. Досліджено внутрішні та зовнішні причини переходу від однолексемної системи іменування людини до антропонімних формул (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
іменування —
іменува́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
іменування —
-я, с. Встановлення відповідності: ім'я – об'єкт, що іменується.
Великий тлумачний словник сучасної мови
іменування —
Іменува́ння, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)