ім'я —
Імення, ймення, наймення; поет. імено; (прибране) псевдонім, г. псевдо; (речей) назва, назвище, р. назвисько, сов. найменування; П. слава, репутація, популярність, авторитет, зап. імідж.
Словник синонімів Караванського
ім'я —
[імйа] імеин'і /іимеин'і /імйа, ор. імеинеим /іимеинеим /імйам, мн. імеина, імен два імеин'і /іимеин'і
Орфоепічний словник української мови
ім'я —
ім'я́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири і́мені
Орфографічний словник української мови
ім'я —
Добре ім’я ліпше над богацтво. Це прислів'я показує, як в українському народі ціняться добрі люди.
Приповідки або українсько-народня філософія
ім'я —
імені та ім'я, с. 1》 Особиста назва людини, що дається їй після народження. || рідко. Прізвище. Від імені кого, чого — за чиїм-небудь дорученням, проханням. В ім'я кого, чого — заради кого-, чого-небудь; на честь когось, чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ім'я —
У логіці вираз, який позначає у судженні суб'єкт чи іменну частину присудка і співозначає ознаку предмета, комплекс його рис.
Універсальний словник-енциклопедія
ім'я —
від і́мені кого, чого. За чиїм-небудь дорученням, проханням. Я, від імені нашого “літературного комітету”, звертаюся до Вас з великим проханням прислати до того альманаха яке-небудь оповідання своє (М. Коцюбинський).
Фразеологічний словник української мови
ім'я —
див. ім'я в логіці
Філософський енциклопедичний словник
ім'я —
ІМ'Я́ (особиста назва людини та тварини), ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), НАЙМЕ́ННЯ, НАЙМЕНУВА́ННЯ, НА́ЗВИСЬКО розм.; КЛИ́ЧКА (у тварин). За мостом наздогнала її (Килину) машина і її покликали на ім'я (Є.
Словник синонімів української мови