гл. Ржать. А кінь ірже, води не п'є, доріженьку чує. Чуб. V. 15.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
іржати —
див. залицятися; кричати; сміятися
Словник синонімів Вусика
іржати —
[іржатие] -жу, -жеш, -жеимо, -жеите; нак. -жи, -ж'іт'
Орфоепічний словник української мови
іржати —
іржа́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
іржати —
(-жу, -жеш) недок.; мол. Голосно сміятися. Славко іржав, як ненормальний, спостерігаючи за безкінечним поєдинком між Томом та Джеррі (А. Кокотюха, Тупик для втікача). ПСУМС, 29.
Словник жарґонної лексики української мови
іржати —
рідше ржати, іржу (ржу), іржеш (ржеш), недок. 1》 Кричати (про коня). || безос. 2》 перен., зневажл. Голосно, нестримно сміятися, реготатися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
іржати —
ІРЖА́ТИ (РЖА́ТИ) (видавати специфічні звуки — про коня), ГИГОТА́ТИ (ГИГОТІ́ТИ) розм. Коні сердито іржуть (М. Коцюбинський); Зрідка зривалися постріли і ржали десь коні (Г. Епік); Коняка гигоче, як їй дають овес (Словник...
Словник синонімів української мови
іржати —
Іржа́ти, іржу́, ірже́ш = ржа́ти ржа́ти і іржа́ти, (і)ржу́, (і)рже́ш, (і)ржу́ть; (і)ржи́, (і)ржі́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
іржати —
ІРЖАТИ, рідко РЖАТИ, іржу (ржу), іржеш (ржеш), недок. 1. Кричати (про коня). Коні сердито іржуть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 61); Дві пари коней — гніді та булані — з обох боків почали між собою переграватись та злегенька іржати (Павло Тичина, I...
Словник української мови в 11 томах