їдець —
див. ЇДАК.
Словник синонімів Караванського
їдець —
[йідец'] -д'ц'а, ор. -дцем, м. (на) -дцев'і/ -д'ц'у, мн. -д'ц'і, -д'ц'іў
Орфоепічний словник української мови
їдець —
їде́ць іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
їдець —
їдця, ч. 1》 Той, хто їсть. || перев. з означ., розм. Той, хто любить добре поїсти. 2》 Член сім'ї, що харчується разом з іншими її членами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
їдець —
ЇДЕ́ЦЬ (особа як одиниця при розподілі харчових продуктів), ЇДО́К розм.; РОТ розм. (член сім'ї, утриманець). Ми хуторяни — діти, У мріях без кінця, Ділили сад, і квіти, І поле, на їдця (А.
Словник синонімів української мови
їдець —
ЇДЕ́ЦЬ, їдця, чол. 1. Той, хто їсть. Це було кафе «вищого» світу.. Морозиво найкращого гатунку.. на блискучих тацях у зручних руках кельнерів носилося над головами їдців (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 393); // перев. з означ., розм.
Словник української мови в 11 томах