їжа —
(те, що їдять) їда, пожива, (варена) страва, (для тварин) корм.
Словник синонімів Полюги
їжа —
їжа і їда Декому здається, що це слова-синоніми. Зовсім ні. Їжа – то харчі (калорійна їжа, рослинна їжа). А їда – споживання їжі (повільна їда; до (після) їди).
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
їжа —
[йіжа] -ж'і, ор. -жеийу
Орфоепічний словник української мови
їжа —
-і, ж. 1》 Те, що їдять і п'ють; харчі. Груба їжа — див. грубий. 2》 розм., рідко. Те саме, що їда 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
їжа —
ї́жа іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
їжа —
син. берло, хавайка, хаванина, хавка, хавчик, хрямотина, хряцалка, шамотина несмачна: баланда, бевка.
Словник жарґонної лексики української мови
їжа —
Речовини, що їх організм отримує з навколишнього середовища, є для нього будівельним матеріалом і джерелом енергії; найважливішими складниками ї. є білки, вуглеводи, жири, мінеральні солі, вода та вітаміни.
Універсальний словник-енциклопедія
їжа —
лихи́й на ї́жу. Той, хто любить добре і багато їсти, хто швидко їсть. Лихий на їжу. Коли б до роботи такий прудкий (О. Копиленко).
Фразеологічний словник української мови
їжа —
ЇДА́ (прийняття їжі), Ї́ЖА розм., ТРА́ПЕ́ЗА жарт., ірон., Ї́ДЖЕННЯ діал. Жвавій Прісьці обридла така повільна їда (Леся Українка); Сагайда їсть, голосно жвакаючи. Після їжі йому хочеться закурити (О.
Словник синонімів української мови
їжа —
Ї́ЖА, і, жін. 1. Те, що їдять і п’ють; харчі. Хівря турбувалася їжею: пекла хліб, варила страву (Панас Мирний, IV, 1955, 222); Вранці, поки Гафійка готувала їм [свиням] їжу, все це вищало, кувікало...
Словник української мови в 11 томах